Список ліричних книг

       Мною прожите
       В книгах прошите.

       Василь Простопчук.


1.  Дерева, що поруч ростуть: Поезії.
– Київ: Радянський письменник, 1991. – 86 с.

«Дерева, що поруч ростуть…» Основу першої збірки поезій автора з Волині Василя Простопчука складають вірші про людей праці, про земляків -хліборобів з рідного йому села Поповичі. Поета хвилюють складні сучасні життєві процеси. Твори перейняті відчуттям єднання людини зі світом природи, тривогою за долю планети, за збереження миру на землі. У збірці  щедро представлена інтимна лірика.    

 Дерева, що поруч ростуть, –
                                     зростаються.
 Ріки, що поруч біжат ь, –
                                     збігаються.
 Птахи, що поруч летять, –
                                    злітаються.
 Люди, що поруч живуть, –

                                                   мовчать. 

2.    Кажу вам про любов: Вірші. – Луцьк: Редакційно-видавничий відділ Волинського облуправління по пресі, 1991. – 80 с.    

Сказала: “Йди…”
                              І я собі іду.
А мати сплесне у долоні: “Дочко!”
І чути, як в осінньому саду
Тесть набиває обручі на бочку.
               
 

3.    Люби мене шалено. Жартували до зорі: Поезії. – Луцьк: Надстир’я, 1992. – 64 + 64 с.
Не у словниках шукає автор пояснення Любові, схиляючись перед цим високим почуттям.

Люби мене шалено… Все одно
 Повернення нема.
                І хто поможе?
Чим довший погляд жінки у вікно,
Тим холодніший на сімейне ложе.

Як не крутись і як не стань,
Як не добрій  у слові,
Який у вас дівочий стан,
Такий і   стан любові.

4.  Кленове листя: Поезії. – Луцьк: Інтерконтакт, 1994. – 80 с.

І жаба, і ластівка
ловлять комах
на льоту.

 

 

 

 

5. Любовна молитва: Поезії. – Луцьк: Надстир’я, 1994. – 64 с.
Віра, Надія, Любов... Заглибленість у сутність життя з його одвічними категоріями притаманні поезії Василя Простопчука.

О Господи, помилуй і прости.
Всевишній, порятуй і захисти.
Спаси, Владико, визволь, відверни,
Хранителю мій, Боже, борони,
Спустися і вселися, освітли,
Очисти, оздоров, загой, зціли.
Подай, Блаженний, зглянься, укріпи.
Омий, Святий Безсмертний, окропи,
Признай і не карай, а обніми,
Направ, і возвелич, і підніми.
Умилосердься, найдобрішим будь,
Небесний, не огудь і не забудь,
Великий і Єдиний, любий Бог,
Не осуди із милою обох. 

6. Білі метілі: Лірика. Гумор. Сатира. – Київ: Феміна, 1995. – 304 с.
Поет-лірик, поет-сатирик, поет-пісняр... Василь Простопчук заявив про себе пізно, але зріло. Його ніжна інтимна лірика, його влучне сатиричне слово свідчать про непересічність таланту.

    Схочеш забути – забудь.
    Схочеш згадати – згадай...
    Білі метілі метуть,
    Білі метілі – у даль.
    Білі метілі... Немов
      Дим від твоєї фати.
      Близько, здається, любов –
      Лиш заметіль перейти.
      Переступити – і край –
      Через розвітрену путь...
      Схочеш згадати – згадай.
      Схочеш забути – забудь. 

7. Неминуча: Книга любовної лірики. – Луцьк: Надстир’я, 1996. – 104 с.    
Щирість — до інтимності, інтимність — до зухвалості... Такий спектр почуттів поета у найвищому — любові до Жінки. До книги увійшли нові вірші Василя Простопчука.

Весела одна
І друга співуча…
А третя – сумна…
І вже – неминуча.

 

8. Ах! Рубаї: Поезії. – Луцьк: Ініціал, 1998. – 64 с.

Таємниця - в малому. Велика таємниця - у найменшому. Поєднавши літературну форму і книжковий формат, у мініатюрній збірці поетичних мініатюр автор відкриває одну із таємниць великого у малому - таїну Слова.

Плюю на хвилинну удачу
І їду в самотність на дачу…
У вічнім саду яблуневім
Я дещо для декого значу. 

9. Любов тривожніша за осінь: Поезії. – Луцьк: Ініціал, 2001. – 64 с.    
Стислість форми- щільність змісту- вибух почуттів… Така знакова характеристика лірики Василя Простопчука


Ти все частіше ставиш Богу
свічу,
а я, тамуючи тривогу,
мовчу,
і ще одну свічу для Бога
палю,
і чую зовсім не від нього:
– Люблю. 

10. Ангели диявольських ночей: Поезії. – Луцьк: Ініціал, 2001. – 64 с.

Стислість форми-  щільність змісту- вибух почуттів… Така знакова характеристика лірики Василя Простопчука

Прижиті, обжиті, нажиті…
 І раптом – ніщо не спасе…
Любов – це коли ви щомиті
 Готові покинути все.

11. Блаженність: Лірика. – Київ: Дніпро, 2002. – 192 с.    

Богові підвладний світ, а Жінці - Бог... Так визначив своє творче кредо Василь Простопчук у новій книзі "Блаженність", в якій зібрані найкращі поезії автора про Любов.

Явилася… Тепер навік моя!
Вернулася у ніч, плачем омиту...
Ти – грішниця на сповіді,
                                             а я…
А я святий, який забув молитву.
 

12. Третій тост: Лірика, гумор, сатира. –  Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2005. – 696 с.    
Жанрове різнобарв’я  творчої палітри  Василя Простопчука  своєрідно відтворює  гаму людського життя з його найголовнішими чинниками – любов’ю, радістю і оптимізмом.

Сніги… Сніги… У білім-білім сні ми…
Сніги і… ми –
        саньми з баскими кіньми…
Така зима, що аж тремтить сльоза,
Що сльози аж зриваються в обійми.

Як впаду у безмов'я німе -
Третій тост хай мене підніме.

 13. Рубаят Василя Простопчука: Лірика. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. – 140 с.
Досі перські катрени – рубаї – Василя ПРОСТОПЧУКА вишуканими, лапідарними мініатюрами-перлинками були розсипані по різних поетичних збірках:     “Неминуча” (1996), “Ах! Рубаї” (1998), “Ангели диявольських ночей”, “Любов тривожніша за осінь” (обидві – 2001), “Блаженність” (2002), “Третій тост” (2005) та інших.
Нині ж майже всі вони разом з новими чотиривіршами увійшли до викінченого, філософськи-афористичного “Рубаяту”.

Відкрита, розкрита,
                           як біла лілея, розквітла,
лежиш ти на ложі,
                          впокорена, тиха і світла,
відверта і щира,
                          без остраху…
                                         Тільки дві тіні
сховались за персами
                          від сороміцького світла.    

14. Абецедарій – азбука любові: Поезії. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. – 40 с.

Абецедарій — форма середньовічної поезії, в якій перші літери кожної строфи або першого вірша розташовані в абетковому порядку. Абецедарій Василя Простопчука — поетична абетка любові з усією гамою людських почуттів від А до Я.

Які слова! Який у них порив!
Який блаженний в голосі надрив!
Люблю тебе… І, може, в цілім світі
Таких ще слів ніхто не говорив. 

15.    Поцілунок трави: Поезії. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. – 112 с.
Спочатку був поцілунок...Потім була трава...«Поцілунок трави» – слово Василя Простопчука про найдивовижніше у людських взаєминах.

Кінь прислухався до трави...
Трава шепталася із вітром...
І пахло юністю повітря
Аж до утрати голови.  

16.  Натхнення мовчазне: Поезії. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2010. – 144 с.
«Щасливий той, чиї вуста обпалює гарячий вітер кохання і хто не шукає загубленої сльози  у витолочених пристрастю високих травах. У стократ щасливіший той, кого на¬ділив Господь даром вихоплювати з гарячих губ закоханих безтямно свавільні слова солодких мук любові, хто здатен завмерти в подиві й захопленні перед великим дивом єднання душі і тіла та приречено визнати: 

        О геть слова!
            Нікчемні всі слова,
        Коли в гаю –
            лиш ми на цілу вічність,
        І чебрецем хмеліє голова…» 

Це слова Миколи Жулинського про талант Василя Простопчука високим художнім стилем розкривати найдивовижніше у людських взаєминах – почуття любові. «Він поет без хімії. Такі поети у нас майже перевелися», – так оцінив творчість Василя Простопчука Микола Вінграновський, а Павло Загребельний ствердив: «Любовна лірика Василя Простопчука звучить як чисте й радісне об’явлення нових надій і вознесень українського слова і українського погляду на світ».
У книзі «Натхнення мовчазне» –  інтимна поезія Василя Простопчука.

Моя любов – велика стрілка бою…
Твоя – маленька стрілка…
                                  Нам судьбою
Заведено крутитися… І я
Закохано літаю над тобою.

17. Ловеласова книга : Поезії. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2011. – 672 с. Усерйоз і жартома про взаємне між двома – у «Ловеласовій книзі» Василя Простопчука.
 
“Потерпи, – просили, –
 Отаманом будеш”…
 Покидали сили,
 А терпів я, люди.
 Знаю, що від рани
                                                     Козаки не плачуть…
                                                     “Потерпи, коханий”.
                                                     А я – нетерплячий.

                                                     Найменший гріх я не візьму на душу,
                                                     Та з вами восьму заповідь порушу.

                                                     Перелюб... Це діяння
                                                     в час свободи і гласності –
                                                     усього лиш питання
                                                     тимчасової власності.